Учасниці й учасники Конгресу
Agata Araszkiewicz

Докторка гуманітарних наук, пов’язана з Університетом Париж 8 у Франції та Вільним університетом Брюсселя в Бельгії. Історикиня літератури, мистецька критикиня, перекладачка й коментаторка праць Luce Irigaray
і Пола Б. Пресіадо; колумністка Czasu Kultury, феміністична активістка. Співзасновниця жіночого об’єднання «Порозуміння жінок 8 березня», членкиня програмної ради Конгресу жінок та ініціаторка Конгресу жінок у Брюсселі. Опублікувала монографію Wypowiadam wam moje życie. Melancholia про Зузанну Ґінчанку (2001), Nawiedzani przez dym (2012), а також La révolution oubliée. L’émergence d’une écriture féminine dans l’entre-deux-guerres polonais (2013). Упорядкувала й написала післямову до поетичної збірки Зузанни Ґінчанки Mądrość jak rozkosz (2017), була науковою консультанткою виставки у Музеї літератури у Варшаві Zuzanna Ginczanka. Tylko szczęście jest prawdziwym życiem (2015–2016). Ініціаторка феміністичної організації польської діаспори Elles sans frontières у Бельгії. Живе у Брюсселі й Парижі.
Agata Kominiak

Педагогиня, тренерка й менеджерка соціальних проєктів. Проводить майстерні з розширення можливостей для дівчат-підлітків, залучаючи їх до громадянської активності. Співавторка гри «Дівчата керують!» і звіту «Міжкультурні асистентки — адаптація та інклюзія».
Відзначена в освітній категорії конкурсу WielkoPolka 2024. Закінчила педагогічний факультет Університету імені Адама Міцкевича та програму MBA. Членкиня правління Фонду Юлії Войковської та засновниця Фонду Музею історії жінок.
Paulina Kirschke

Журналістка, авторка подкасту «Історії жінок Познані», співпрацює з Głos Wielkopolski та журналом DYNKS. Активістка, президентка Фонду Юлії Войковської та співзасновниця Фонду Музею історії жінок.
Співавторка гри «Дівчата керують!» і майстерень «Більше жінок». Авторка «Суб’єктивного путівника жіночими слідами Великопольщі». Стипендіатка маршалка воєводства у сфері культури (2024), випускниця Школи лідерів міста Познань.
Anna Jankowiak

Археологиня, науковиця, публіцистка, блогерка й авторка численних статей (у мережі @wiedzma_od_wiedzy).
Її дослідження зосереджені на давніх культурах та їх пристосуванні в сучасному світі, зокрема в нацистській пропаганді.
Досліджує історію відьом і людей, що практикували магію, та уявлення про них у різних культурах і епохах, особливо в античності, ранньому Середньовіччі й під час судів над відьмами Нового часу.
Важливе місце в її дослідженнях займають також архетипи богинь і героїнь та їх сучасне переосмислення. Фахівчиня із соціальних мереж.
Iwona Chmura-Rutkowska

Педагогиня, соціологиня та освітянка з питань протидії дискримінації, пов’язана з факультетом освітніх студій Університету імені Адама Міцкевича. Керує проєктами, досліджує й консультує з питань прихованих функцій освіти, протидії насильству на ґрунті стереотипів, антидискримінаційної освіти та жіночої історії.
Членкиня Польського педагогічного товариства, команди з педагогіки молоді та секції критичної педагогіки Комітету педагогічних наук Польської академії наук, Наукової ради Міждисциплінарного центру досліджень гендеру й ідентичності УАМ і команди «Коли наука — жінка в УАМ».
Педагогиня, соціологиня та освітянка у сфері протидії дискримінації, пов’язана з УАМ. Керує проєктами з освіти, протидії насильству й жіночої історії. Членкиня численних наукових та експертних груп. Співорганізаторка досліджень рівності в освіті й виставки «Науковиці — перші жіночі університетські кар’єри в Познані».
Katarzyna Milewska (Dworaczyk)

Авторка, тренерка, медіаторка та віцепрезидентка Fundacji Miejsce Ludzi. Працює у сфері розв’язання конфліктів, зміни переконань та зцілення міжпоколінної травми. Публікує матеріали про батьківство, конфлікти, гнів і травму.
Авторка книжок „Konflikty w rodzinie”,”Minimediacje”,”Kim chciałaś być, gdy byłaś dzieckiem? Dzieckiem”, “Wszystko co jest teraz, zaczęło się tam”, а також «Herstorie 1918/1919». Нині працює над біографією Александри Банасіак, героїні Познанського червня 1956 року, та над історіями терапевтичних сесій: як переконання й успадковані історії впливають на наші рішення й формують нас та цілі суспільства.
Michał Bomastyk
Президент Інституту протидії виключенню. Фемініст і громадський діяч. За освітою філософ, докторант Інституту філософії Університету Миколая Коперника в Торуні. Закінчив післядипломні програми з гендерних студій і педагогічної підготовки. Його наукові інтереси — феміністичні теорії й теорії виключення. Освітянин із питань рівності, проводив лекції про дискримінацію, стереотипи, виключення й права людини. Ініціатор європейського проєкту «Університет рівності» та циклу лекцій «Відкритий університет рівності», присвячених інклюзивному та відкритому суспільству. Учасник семінару Let’s talk about (anti)racism у Бухаресті. Навчається на післядипломній програмі з управління персоналом. Навчає організації розробляти стратегії рівності. Також координує Консультаційний центр рівності Університету Миколая Коперника та місцеву групу Amnesty International у Торуні. У приватному житті любить серіали й котів.
Alicja Długołęcka

Докторка гуманітарних наук, випускниця факультету педагогіки Варшавського університету. Багато років викладала психосоматику й сексуальну реабілітацію на факультеті реабілітації Академії фізичного виховання у Варшаві. Психотерапевтка гуманістично-експерієнційного напряму.
Багато років займається психосексуальною освітою та сексуальністю жінок: проводить навчання для фахівців і молоді, викладає на післядипломних програмах, є авторкою численних книжок і статей. Серед них — підручник із сімейного життя для учнів середньої школи та книжки «Edukacja seksualna», «Jak się kochać», «Seks na wysokich obcasach», «Zwykła książka o tym, skąd się biorą dzieci», альбом «Wdzięczność», «Seks trzyma nas przy życiu», «Wstyd» і найновіша праця про сексуальність зрілих жінок «Przypływ». Її наукова й просвітницька робота присвячена запобіганню психосексуальним розладам, всебічній сексуальній освіті та зміцненню сексуального здоров’я. Працює у Терапевтичному центрі Лев-Старович у Варшаві та у власному приватному кабінеті.
Katarzyna Szkuta — феміністична активістка, докторка соціології з понад 15-річним досвідом роботи в науці, європейських установах, приватному секторі та громадських організаціях. Колишня радниця з міжнародних питань бельгійської державної секретарки з питань гендерної рівності,
рівних можливостей та різноманіття у федеральному уряді Бельгії.
Marie-Jo Bonnet

Марі-Жо Бонне народилася 1949 року в Довілі, Франція. Докторка історії, історикиня мистецтва, письменниця й лекторка. У 1979 році в Університеті Париж VII захистила першу дисертацію з історії жінок, присвячену любовним стосункам між жінками від XVI до XX століття
(неодноразово перевидану у видавництві Odile Jacob і перекладену польською як «Związki miłosne między kobietami od XVI do XX wieku», з передмовою Елізабет Бадентер, Sic!, 1997). У лютому 1971 року приєдналася до Руху визволення жінок у Парижі, а в березні 1971 року стала співзасновницею Front homosexuel d’Action Révolutionnaire та Gouines Rouges. У 1975 році брала участь у заснуванні Групи феміністичних досліджень в Університеті Париж VII, започаткованої Франсуазою Баш і Мішель Перро, а згодом — групи історикинь навколо Сімони де Бовуар.
Renata Lis

Письменниця, авторка квір-автобіографії «Moja ukochana i ja» (Wydawnictwo Literackie, Краків, 2023), номінованої на літературну премію Nike, премію Марціна Круля та відзнаку Olśnienia порталу Onet. Героїня
(разом із дружиною Ельжбетою Червінською) документального фільму Пйотра Яцоня «Tego nie ma w umowie koalicyjnej». Номінантка літературної премії Юліана Тувіма. Колумністка Polityka, публікується також у Książki. Magazyn do Czytania та Dwutygodnik.
Фото: Leszek Holf
Magdalena Baryła – Klimek

Співачка (виступає під псевдонімом Madlen), авторка пісенних текстів та співавторка книжки «Żony (nie)idealne».
Народилася 1987 року в Зеленій Гурі й виросла в містечку поблизу. У 2007 році емігрувала до Німеччини, де з дружиною оселилася назавжди в невеликому містечку
в Північному Рейні-Вестфалії. Любить музику з дитинства. Розповідає історію свого життя не лише в книжці, а й через музику в альбомі «Kobieta», який ви зможете почути сьогодні ввечері.
Katarzyna Klimek

Народилася 1987 року в Зеленій Гурі. Останні десять років разом із дружиною керує яслами. З 2021 року щасливо одружена з Магдою; окрім великого кохання, їх поєднує музика, і вона віддано та з гордістю виконує обов’язки менеджерки Madlen.
Захоплюється музикою, подорожами й автомобілями, але понад усе цінує затишні хвилини вдома з дружиною. Серед друзів має репутацію харизматичної професіоналки, можливо, тому, що любить тримати все під контролем.
Як вони самі кажуть, вони — ідеальний дует!
Alice Coffin

Французька журналістка, феміністка, лесбійська активістка й політикиня. Обрана до Ради Парижа у 2020 році. Пов’язана з політичною партією Europe Ecology – The Greens але не є її членкинею.
У 2020 році опублікувала книжку Le Génie lesbien («Лесбійський геній»).
У цій книжці вона обстоює думку, що жінкам варто виключити чоловіків і чоловічу культуру зі свого життя.
FR
Аліс Коффен — депутатка Ради Парижа, авторка книжки «Le Génie lesbien», активістка, профспілкова діячка й журналістка, що спеціалізується на культурному й медійному представленні ЛГБТ- та феміністичних меншин. Вона також співзасновниця Lesbiennes d’Intérêt Général — першого лесбійського й феміністичного фонду цільового капіталу, ініціаторка Association des Journalistes LGBTI та церемонії OUT d’Or, членкиня Європейської лесбійської конференції й феміністичного колективу La Barbe, а також викладає журналістику в Паризькому університеті 1 Пантеон-Сорбонна.
Silvia Casalino

Сільвія Казаліно — активістка, університетська викладачка й режисерка. Має ступінь магістра космічної інженерії та працювала у Французькому космічному агентстві з 2001 до 2018 року. У 2011 році
зняла документальний фільм «No Gravity», що висвітлює досвід жінок у космічних технологіях. У 2017 році вона також співзаснувала громадську організацію EuroCentralAsian Lesbian* Community (EL*C). За три роки її президентства організація значно зросла й нині має десять штатних працівників. Зараз Сільвія є співвиконавчою директоркою EL*C і продовжує працювати над цілями організації.
Irmina Kotiuk

Феміністка, активістка, адвокатка й мати хлопчика. Підтримувала стратегічні судові справи щодо прав ЛГБТ у Польщі. Була залучена до справи «Формела та інші проти Польщі» про дискримінацію лесбійської пари в багатьох сферах життя
через відсутність правового визнання одностатевих пар. Працювала в Європейському суді з прав людини та неурядових організаціях; зараз працює юристкою політичної групи в Європейському парламенті.
Проф. Ева Ґрачик

Феміністична літературознавиця й громадська діячка, професорка Ґданського університету.
Авторка чотирьох власних книжок, зокрема «Ćma. O Stanisławie Przybyszewskiej» (1994)
і «Przede wybuchem wstrząsnąć» (про Вітольда Ґомбровича, 2004). Нині працює над новою книжкою
про активісток, що організовували суспільний і національний опір на польських землях після Січневого повстання. Бере участь у жіночих групах Триміста та співзаснувала гендерний студентський гурток, який діяв в Університеті Ґданська від початку 2000-х років і виховав
чимало активісток і активістів феміністичних, квір- та антидискримінаційних рухів. Гендерний гурток Ґданського університету започаткував і організовував триміські MANIFA. Членкиня Tolerado — організації на підтримку ЛГБТ-людей.
Jolanta Niezgodzka

Закінчила юридичний факультет Вроцлавського університету та програму з управління державним сектором в Економічному університеті. Також випускниця 29-ї Школи політичних лідерів та Майстерні місцевого самоврядування Фонду Баторія. У 2023 році стала фіналісткою програми Open World, фінансованої Конгресом США.
До обрання депутаткою шість років активно займалася справами мешканок і мешканців Вроцлава — спочатку в раді району, потім у міській раді. Досі очолює правління району Старе Місто (з 2017 року). Багато років співпрацює з ініціативами на захист прав жінок і меншин, добробуту тварин, поліпшення прийомного виховання, захисту клімату й якісної відкритої освіти. З 2019 року — віцепрезидентка Асоціації Нижньосілезького конгресу жінок.
Violaine Lucas

Виконавча директорка організації Choisir la Cause des Femmes. Від 2003 року працює поруч із Жизель Алімі. Ініціювала видання «La Clause de l’Européenne la plus favorisée» (2008). Організувала європейський тур феміністичних асоціацій для актуалізації знань
про права жінок у Європейському Союзі. Результатом стало видання 2023 року «Le Meilleur de l’Europe pour les femmes». У грудні 2023 року співорганізувала Європейську зустріч феміністичного активізму в Нанті. Відповідає за впровадження програми Best of Europe for Women.
Ana Cuesta

Адвокатка, фахівчиня з європейського й міжнародного трудового права. Секретарка Choisir la cause des femmes і співавторка книжки Le meilleur de l’Europe pour les femmes (видавництво Éditions des femmes).
Joanna Gzyra-Iskander
Культурологиня, філологиня-полоністка й феміністка. Десять років професійно працює у PR та комунікаціях, із них чотири — у громадських організаціях. Як активістка займається протидією гендерно зумовленому насильству, доступом до безпечних абортів та правами ЛГБТК+ людей.
Danuta Wawrowska
Адвокатка-криміналістка, захисниця прав людини, активістка Загальнопольського страйку жінок, депутатка сеймику Поморського воєводства, членкиня Поморської команди з питань жінок при маршалку воєводства та жіночої групи при Вищій адвокатській раді Польщі.
Anita Kucharska-Dziedzic
Літературознавиця, університетська викладачка, громадська й політична діячка, докторка гуманітарних наук, депутатка Сейму Польщі IX і X скликань, заступниця голови Нових лівих. Пов’язана з рухом за права жінок.
Anna Kiejna

Докторка філології, літературознавиця й кінознавиця, живе в країнах Бенілюксу від 2003 року. Перекладачка в установах Європейського Союзу.
Феміністка за переконаннями й діями, організаторка феміністичних
і культурних подій.
У Польщі ще зі шкільних років співпрацювала з різними
медіа (радіостанцією, журналами) й встигла опублікувати кілька статей у загальнопольських газетах. Заснувала театр польської діаспори та співорганізувала кінофестиваль Cineast. Співзасновниця й віцепрезидентка феміністичної організації польської діаспори Elles sans frontières, одна з головних організаторок Конгресу жінок у Брюсселі.
Agata Czarnacka

Аґата Чарнацька (нар. 1981) — політична філософиня, перекладачка, феміністична активістка й публіцистка. У 2012–2015 роках очолювала портал і аналітичний центр Lewica24.pl. Була незалежною громадською радницею парламентської групи SLD
з питань демократії та членкинею політико-програмної ради партії. У 2016 році входила до громадянського законодавчого комітету «Врятуймо жінок», співорганізовувала Чорні протести та Страйк жінок у Варшаві, а у 2016–2018 роках була громадською радницею Комітету захисту демократії (KOD). Постійно співпрацює з порталом Polityka, а також з OKO.press, журналами Kino й Szum. Стипендіатка міста Варшави за 2024 рік за проєкт «Демократія за версією відьом».
Kle Mens (Klementyna Stępniewska)

(нар. 1985) Працює з різними медіа: живописом, відеоартом, об’єктами й рисунком. Володарка головної нагороди XII конкурсу Ґепперта (2016). Закінчила факультет живопису Варшавської академії мистецтв у 2014 році під керівництвом професора Ярослава Модзелевського. Її роботи зберігаються в Національному музеї Ґданська та приватних колекціях.
Персональні виставки:
2019 — Hybrid Prophecy, Kravitz Contemporary, Лондон. 2019 — Zdrowaśka, BWA Ольштин. 2018 — Błogosławiona w czerni, BWA Зелена Гура. 2016 — Kato, BWA Тарнув.
Групові виставки (за останні п’ять років):
2022 — Secondary Archive, Manifesta 14, Приштина. 2022 — BlasfemINistki, Dom Norymberski, Краків. 2022 — Sztuka i metafizyka. Postawy i strategie lat 2000–2020, галерея Podbrzezie Педагогічного університету, Краків. 2019 — Młode malarstwo polskie, Національний музей Ґданська,
Iwona Demko

IWONA DEMKO — випускниця Академії мистецтв у Кракові, де нині обіймає посаду професорки. Брала участь у понад 200 виставках у Польщі та за кордоном.
Кураторка феміністичних виставок, авторка книжки про першу студентку Краківської академії мистецтв Зофію Балтарович-Дзелінську, ініціаторка й співорганізаторка «Року жінок в Академії мистецтв», присвяченого сторіччю присутності жінок у краківському мистецькому виші. Цікавиться жіночою історією та досвідом жінок, особливо мисткинь, крізь призму зміни суспільних ролей в історії. Багато років займалася утвердженням сексуальності та жіночих статевих органів. Стипендіатка Міністерства культури й національної спадщини (2018), лавреатка мистецької премії Марії Анто та Ельзи фон Фрайтаґ-Лорінґгофен за підтримку присутності й видимості жінок в освіті та культурі (2021).
Zuzanna Hertzberg

Зузанна Герцберґ (вона/її) — міждисциплінарна мисткиня, артивістка й дослідниця. Її
мистецька практика охоплює живопис, роботу з текстилем і дії в публічному
просторі. Вона створює
інсталяції й колажі з архівних матеріалів, які супроводжує усними перформансами. У творчості досліджує взаємодію індивідуальної та колективної пам’яті. Створюючи афективний архів, простежує механізми маргіналізації меншин та витіснення незручних оповідей, насамперед жіночих, з історичної пам’яті. Розглядає архіви як інструменти повернення правди про минуле й актуалізації її змісту задля боротьби за
соціальну справедливість і більш рівноправне майбутнє. Бере участь в індивідуальних та колективних практиках протидії дискримінації й насильству щодо маргіналізованих людей і груп.
У 2018 році здобула ступінь докторки на факультеті графіки Варшавської академії мистецтв («Простори незнання», 2018).
Брала участь у багатьох виставках у Польщі та за кордоном.
Aga Szreder

Ага Шредер — візуальна мисткиня на перетині мистецтва й активізму, співкураторка Post P_rn Arts Fest. Працює насамперед із темами біовлади, тіла, політики та видимості культурно маргіналізованих соціальних питань.
Natalia Waloch

Наталія Валох — журналістка Wysokie Obcasy та Gazeta Wyborcza, колишня співавторка подкасту «Herstorie», нині веде на радіо Chilli Zet програму «Po swojemu». Авторка книжки «Bo NIE. Zacznij odmawiać i żyć po swojemu», де аналізує культурні механізми замовчування жінок і закликає їх до бунту. Феміністка з давніх-давен, мати Станіслава й Луції.
Aga Zbylut

Я мисткиня, науковиця, феміністка, веганка, а іноді також кураторка й активістка.
У 1993–1999 роках навчалася в Інституті культури й образотворчого мистецтва Вищої педагогічної школи в Зеленій Гурі (Університет Зеленої Гури), отримала диплом у
Майстерні рисунка й інтермедіа. У 2008 році захистила докторську дисертацію з прикладного мистецтва на факультеті мультимедійної комунікації Академії мистецтв у Познані, а 2012 року здобула габілітацію в Державній вищій школі кіно, телебачення й театру в Лодзі. З 2010 року працюю в Академії мистецтв у Щецині (від 2013 року — на посаді доцентки), де керую Майстернею фотографії й постмистецьких практик та кафедрою фотографії. У моєму доробку понад 150 персональних і групових виставок у Польщі, Німеччині, Білорусі, Росії, Україні, Франції, Хорватії, Великій Британії та США.
Aleksandra Nowak

Александра Новак — письменниця, журналістка, культурологиня й активістка. Авторка збірки есеїв «Wyp***dalać! Historia kobiecego gniewu» (Znak) і співавторка «Dziwki, zdziry, szmaty. Opowieści o slut-shamingu» (Czarna Owca).
Співзасновниця феміністичного журналу G’rls ROOM та сестринського простору зустрічей у Берліні Adelfi Space. Останнім часом досліджує емансипаційний потенціал потворності та гібридності, зокрема в межах співпраці з фестивалем Nowe Horyzonty над феміністичною секцією «Третє око: інші потвори» та створення тексту до перформансу «Zwodnicze syreny» з хореографією Марти Зюлек, представленого на відкритті нової будівлі Музею сучасного мистецтва у Варшаві.